News

В рамках проєкту "Неймовірний порт"

У лютому 2026 року компанія SpaceX офіційно підтвердила зміну пріоритетів, відклавши місію на Марс, яка раніше планувалася на цей рік. Тепер головною метою американського підприємця Ілона Маска є створення «міста, що самостійно зростає» на Місяці…   Ця новина дає привід згадати маловідомий факт: перший запуск автоматичної міжпланетної станції (АМС) «Марс-1», який було здійснено 1 листопада 1962 року під керівництвом геніального конструктора ракетно-космічних систем та основоположника практичної космонавтики Сергія Павловича Корольова. Так само маловідомим є й те, що сам Корольов уперше піднявся в небо на літаку в дитинстві — в… Одеському порту. І це не фігура мови: не поряд із портом, а саме в порту.

На початку 1920-х років в акваторії порту базувався авіаційний загін «Гідро-3» Повітряних сил Чорноморського флоту. Літаючі човни загону несли патрульну службу, брали участь у щорічних осінніх маневрах: літали в розвідку, коригували артилерійський вогонь, виконували навчальні бомбометання та кулеметні стрільби, підтримували зв’язок між ескадрою і береговими підрозділами. Періодично морських льотчиків залучали й до виконання мирних завдань: вони розшукували судна та шаланди, віднесені штормом у море, надавали допомогу кораблям, що зазнали лиха, облітали морський кордон з метою виявлення суден контрабандистів.

Загін «Гідро-3» базувався на пологому березі Одеської затоки в районі нинішніх Хлібної та Заводської гаваней порту. У складі підрозділу налічувалося вісім гідропланів, оснащених французькими двигунами «Сальмсон» потужністю 120 кінських сил. На бортах літаків із жовтими корпусами та зеленими крилами красувалися виведені фарбою власні імена — «Сокіл», «Орел», «Савойя»… Повітряні судна були старими, вимагали постійного ремонту та копіткої підготовки до кожного вильоту, але літали безупинно.

Тренувальні польоти виконували щодня. Зранку територія загону «Гідро-3» наповнювалася гучними голосами механіків і матросів, які викочували гідроплани з ангарів, ставили їх на спеціальні візки та штовхали до спусків. Там літаки обережно вкочували на дерев’яні помости й акуратно спускали на воду.

За життям загону часто спостерігав через дротяну огорожу допитливий хлопець років тринадцяти–чотирнадцяти — пасинок начальника портової електростанції Григорія Баланіна. Звали його Сергієм. Юнак намагався приходити на свій спостережний пункт у районі млина Вайнштейна в найцікавіші моменти — під час злетів і посадок гідропланів. Він мріяв познайомитися з відважними льотчиками, і одного разу така можливість трапилася: його покликали допомогти зіштовхнути літаючий човен на воду.

Перше знайомство стало точкою відліку справжньої чоловічої дружби. Сергій захопився авіаційною технікою, намагався проводити в розташуванні загону весь вільний час, навчився розбирати й ремонтувати механізми. Йому дозволяли підійматися в пілотську кабіну, тримати кермо, прокручувати лопаті гвинта, запускати мотор.
Нове захоплення вимагало не лише вправних рук, а й знань. Тому вечорами Сергій докучав вітчимові-інженеру безліччю запитань про ущільнювачі, магнето, шатуни, поршні…

Згодом хлопець став у загоні настільки корисним, що командир підрозділу «Гідро-3» Олександр Шляпніков вирішив його заохотити — взяв із собою на черговий обліт Одеси з моря.
Нарешті мрія Сергія здійснилася — він злетів у небо! І перше, що побачив із висоти, — це гребінець причалів порту, Потьомкінські сходи, багатогранник оперного театру та вулиці історичного центру Одеси, що розбігалися в різні боки.

З цього польоту почався шлях великого конструктора — автора космічних досягнень, які приголомшили світ:

— запуск першого штучного супутника Землі (4 жовтня 1957 року);

— перший успішний старт автоматичної міжпланетної станції до Місяця (2 січня 1959 року);

— перший запуск на орбіту живих істот (собаки Білка та Стрілка піднялися в космос і повернулися на Землю 20 серпня 1960 року);

— перший польот людини в космос 12 квітня 1961 року…

Сергій Павлович Корольов — вчений, якого вже знав увесь світ, генеральний конструктор ракетно-космічних систем, академік, керівник величезного «засекреченого» конгломерату науково-дослідних інститутів космічної галузі — неодноразово бував в Одесі.

Востаннє він приїздив улітку 1959 року. Перебуваючи на відпочинку з дружиною, вирішив здійснити круїз Кримсько-Кавказькою лінією. Під час стоянки в Одеському порту академік особисто ознайомився з ходом робіт із облаштування плавучих станцій стеження за штучними супутниками Землі на борту пароплавів «Краснодар» та «Іллічівськ».

Сорок років потому, під час реконструкції автотранспортної системи порту, було знесено стару будівлю колишньої електростанції. А от адміністративний будинок, у якому з 1917 по 1924 роки мешкав начальник електростанції Григорій Баланін із родиною, зберігся. Сьогодні на стіні двоповерхового корпусу можна побачити меморіальну дошку з барельєфом великого конструктора Сергія Корольова…

Одеський порт дав путівку в життя тисячам талановитих людей. Більшість із них стали моряками. У цьому списку Сергій Павлович Корольов посідає особливе місце. Він не став моряком чи космонавтом. Він відкрив для людства епоху практичної космонавтики. У січні 2026 року минає 60 років від дня його відходу у вічність — події, що стала великою втратою для світової науки. А у 2027 році виповниться 120 років від дня народження видатного конструктора. Ці дати — нагода знову згадати про масштаб його особистості та неоціненний внесок у розвиток космонавтики, який й сьогодні визначає обличчя світової космічної галузі.