За законами фізики або 18 метрів кмітливості
У рамках проєкту «Неймовірний порт»
У Одеському порту узагалі не буває нудних історій. Там навіть фізика працює з одеським акцентом — з гумором, зухвало і трохи «на авось». Ось приклад однієї з таких історій, розказаної ветераном порту Георгієм Ованесяном.
Початок 70-х. В порту розвантажують імпортне зерно — роботи стільки, що чай остигає швидше, ніж докер встигає зробити ковток. І от заходить великотоннажне судно, поважне, з характером.
Тільки почали вивантаження — і маєш: грейфер зачепив захисну решітку трубопроводів у верхній частині трюму. Пошкодили.
Капітан, людина принципова, одразу окреслив позицію: — Документи не підпишу. Або ремонт, або до побачення.
В Одеському порту такі слова сприймають як виклик.
Терміново викликають спеціалістів із першого судноремонтного заводу. Ті оглядають ситуацію зверху, потім спускаються вниз, на дно трюму, і виносять чесний інженерний вердикт: — Зробити можна. Полагодити — легко. Замінити — теж не проблема…
— Але дістатися як? — питають усі разом.
І тут тиша. Бо до тієї решітки — 18 метрів угору. Це вам не табуретку підставити. Це на три метри більше, ніж висота стандартного п’ятиповерхового «хрущовського будинку». За всіма правилами виходить: будувати підмости, городити конструкції, витратити днів десять. Капітан уже подумки старіє на цих десяти добах.
І тут з’являється інженер з механізації порту— людина, у якої, схоже, з фізикою були не просто хороші стосунки, а майже роман: — А давайте… водою трюм заповнимо.
Спочатку подумали, що це жарт. Потім зрозуміли — ні.
Наступного дня пів порту, здається, збіглося подивитися, як дорослі серйозні люди збираються ремонтувати судно… плаваючи.
Трюм заповнили морською водою. Обережно, з розрахунком. Усередину спустили дерев’яний пліт. На плоту — робітники, зварювальний апарат, інструменти. Картина — ніби не порт, а мандрівний цирк імені законів фізики.
Пліт повільно піднявся до потрібної висоти. Робітники, не поспішаючи, наче щодня так роблять, замінили решітку. Без риштувань, без кранів — просто тому, що вода, як відомо, виштовхує.
Звісно, ризик був. Судно могло повести, нахилити — усе ж трюм заповнили водою. Але в інших трюмах був вантаж, який зіграв роль баласту. А капітан… капітан виявився людиною не з лякливих. Мабуть, і він розумів, що фізика — річ надійна, якщо з нею домовитися по-одеськи.
Роботу зробили швидко. Документи підписали. Судно пішло.
А в порту ще довго згадували той день — коли ремонт перетворився на шоу, а інженерне завдання вирішили не кількістю металу, а кмітливістю.
Ось тому й кажуть: одеські портовики — неймовірні. Бо там, де інші будують підмости, вони просто піднімають проблему… на рівень води.
