Як "рік без літа" зробив Україну житницею Європи
В рамках проєкту "Неймовірний порт"
Квітень 1815 року. Виверження вулкану Тамбора на острові Сумбава в Індонезії стало найбільшим в історії людства. У мить загинули понад 70 тисяч людей, а викинуті в атмосферу 150 кубічних кілометрів сірчистих сполук спричинили глобальне похолодання на планеті.
Наступний, 1816-й рік, у Європі увійшов в історію як «рік без літа», а в Америці отримав назву «тисяча вісімсот насмерть замерзлого року». Вимерзання посівів і шалене зростання вартості зерна на біржах у період так званої «малої вулканічної зими» спонукали комерсантів Лондона, Генуї, Ліворно та Марселя вкладати капітали в акції зерноторгових компаній.
На щастя, кліматичні аномалії майже не зачепили хлібні ниви України. Тоді до Чорного моря ринули каравани європейських суден, навантажених золотом і сріблом для обміну на пшеницю. Одеський порт у ті роки став чимось більшим, ніж перевалочна база. Це були ворота, через які Європа отримала шанс на порятунок.
Своєї вершини «пшенична лихоманка» сягнула 1817 року, коли до Одеського порту звозили іноземні товари на нечувані обсяги, серед яких переважали золоті та срібні монети. Упродовж лише кількох років доходи порту зросли в кілька разів, а виручка від продажу пшениці показала безпрецедентний стрибок, який зробив Одесу одним із головних торговельних центрів Європи.
Після «року без літа» Україну, яка фактично врятувала континент від голоду, стали називати «житницею Європи».
