В'ЄТНАМСЬКИЙ СПАЛЬНИЙ ГАРНІТУР
В рамках проєкту "Неймовірний порт"
1980 р. Бригадир докерів Анатолій Губанов повернувся із відрядження з В'єтнаму. У період суцільного товарного дефіциту кожна поїздка за кордон викликала заздрість колег. Адже, з кожного такого вояжу можна було привезти щось імпортне - одежу, апаратуру, тощо.
- Толя, ну що ти привіз?, - запитували в порту.
- В'єтнамський спальний гарнітур.
- Оце так диво! Та хто ж тобі дозволив завантажити такі громіздкі речі на судно?
Я б не сказав, що громіздкі... Циновка і портрет Хо Ши Міна* - це і є в'єтнамський спальний гарнітур...
У 1970-80 роках з Одеського порту щотижня виходили судна ЧМП з технічною та продовольчою допомогою молодій державі В'єтнам. До берегів дружньої країни транспортувалося заводське обладнання, трактори, добрива, цемент, рулони фінського паперу тощо, аж до наручних годинників і швейних голок. Для того, щоб краще організувати відправку цих вантажів, Валентин Золотарьов (начальник Одеського порту з 1980 по 1985 рр.) ініціював створення на Платонівському молу спеціалізованого В'єтнамського комплексу.
1 квітня 1980 р. комплекс розпочав свою роботу. Перед колективом було поставлено завдання: довести інтенсивність перевалки товарів в’єтнамського напрямку до 1700 тонн на судно на добу. З огляду на надзвичайно широку номенклатуру вантажу (іноді по 2-2,5 тисячі коносаментів на одне судно) досягти поставленої мети було непросто. І тільки в 1984 році комплекс вийшов на встановлені показники. Успіху сприяли навчання кадрів, впровадження новацій у технологічні схеми перевалки, створення автоматизованої системи первинного обліку вантажних документів.
Проте, незважаючи на досягнуті успіхи, представник Мінморфлоту у В'єтнамі регулярно надсилав на адресу Одеського порту тривожні листи: «Вантажі погано укладені, у місцевих спеціалістів не завжди виходить їх обробити без комерційного браку...» Між рядків було зрозуміло: у В’єтнамі тоді просто не було потрібної техніки, складів, умов. І дорогі трактори, верстати чи папір часто іржавіли і гнили на непристосованих припортових майданчиках під тропічними зливами.
Для виправлення ситуації з Одеси до В’єтнаму почали регулярно відправляти досвідчених портовиків. Під виглядом «обміну досвідом» вони почали контролювати вивантаження, створювати систему складського зберігання та обліку вантажів, навчати місцевих докерів. Першим відправився у тижневе відрядження Анатолій Губанов…
В'єтнамський комплекс на базі потужностей Платонівського молу порту проіснував понад 10 років… Матеріально-технічна й методологічна допомога, яка йшла через його причали, помножена на дивовижну працьовитість самих в'єтнамців, зіграли свою роль у подальшому технологічному ривку цієї країни. На рубежі 2000-х В'єтнам вже ніхто не називав країною третього світу.
*Хо Ши Мін - перший президент Демократичної Республіки В'єтнам
