"КРАНИ ВТОРГНЕННЯ"
В рамках проєкту "Неймовірний порт"
Квітень 1944-го. Одеса щойно звільнена від німецько-румунської окупації, а порт, колись потужний і жвавий, перетворився фактично на руїну. Вцілілі причали можна було перелічити на пальцях однієї руки, а підйомних механізмів не залишилося зовсім: частину встигли евакуювати, решту — підірвали або вивезли окупанти. І, попри це, саме тоді Одеському порту відвели стратегічну роль — стати головною перевалочною базою на Чорному морі для вантажів антигітлерівської коаліції. Завдання масштабне, а техніки — нуль.
У 1945 році була здійснена найбільша в історії підприємства разова поставка кранового обладнання: США відправили до Одеси двадцять портальних кранів марок «Вашингтон», «Америкен Хойст» і «Клайд». Ці механізми були особливими: їх створювали для війни, для висадки союзників у Франції та Італії, де кран доводилося ставити просто на необладнаний берег. Недарма їх називали «кранами вторгнення». В Одесі ж вони стали технікою відродження.
Щойно американські «гіганти» зібрали, їх одразу включили у виробничий процес на Карантинному та Новому молах, а також уздовж Бакалійної набережної. Потік вантажів був безперервний: ленд-ліз, обладнання для заводів, сировина, гуманітарна допомога ЮНРРА. Завдяки цим кранам уже в 1947 році вантажообіг порту досяг 7 мільйонів тонн — більше, ніж до війни. Фактично саме вони забезпечили стрімке повернення Одеси до життя.
Працювати з «американцями» було нелегко. Кожен кран мав власний дизельний генератор постійного струму, тож обслуговували їх одразу три спеціалісти: кранівник, моторист і слюсар. Це обходилося недешево, а двигуни, які вже відслужили своє на війні, швидко потребували ремонту. На початку 1950-х порт знайшов вихід: збудували підстанцію централізованого електроживлення та переобладнали крани під нову систему. Це продовжило їм життя ще на кілька десятиліть.
Минали роки, змінювалися покоління портовиків, а ці машини вперто працювали далі. У 2000-х роках в архіві технічного відділу випадково знайшли схему порту станом на 1 січня 1972 року — і там усе ще значилися ті самі двадцять американських кранів, завезених у 1945-му. Сім «Клайдів» вантажопідйомністю до 46 тонн, вісім «Вашингтонів» — до 35 тонн і п’ять «Америкен Хойстів» на 10 тонн. Техніка, що пройшла висадку, війну, океани й відбудову, виявилася напрочуд живучою — і стала частиною історії Одеського порту, який вони допомогли підняти з руїн.
