Бублик чи оселедець? Маркетинг по-одеськи сто років тому
В рамках проєкту "Неймовірний порт"
На початку ХХ століття один із колісних пароплавів курсував каботажною лінією «Одеса — Аккерман» (нині Білгород-Дністровський). Рейси виконувалися щоденно, окрім понеділка. Контингент пасажирів був строкатий: дачники, дрібні торговці, бессарабські селяни, які везли до Одеси виноград, овочі та інші дари землі, а поверталися з «міським товаром» — усім тим, чого не вистачало у сільському побуті.
Ідилію порушила поява конкурента на тій самій лінії. Новий пароплав швидко почав відтягувати на себе пасажирів, змусивши власника першого судна терміново шукати нестандартні рішення.
Сьогодні це назвали б покращенням сервісу, а тоді — просто кмітливістю. Вихід знайшовся несподіваний: кожному, хто купував квиток, безкоштовно вручали… бублик.
Втім, одеський бізнес і тоді не страждав на повільну реакцію. У відповідь на це конкуренти почали видавати пасажирам разом із квитком дунайського оселедця.
Так на тихій каботажній лінії розгорнулася справжня «продуктова війна» — бублик проти оселедця.
Чим вона завершилася, архіви мовчать. Але неважко здогадатися: щедрість обох сторін мала межу. Подальше зростання «ставок» у цьому гастрономічному змаганні цілком могло довести пароплавство до банкрутства.
Тож, імовірно, безкоштовні доважки зникли так само раптово, як і з’явилися, залишивши по собі лише кумедний приклад того, що маркетинг по-одеськи має давню і дуже смачну історію.
