«Кусто» Одеського порту
У квітні 1944 року, відразу після визволення Одеси від окупації, до начальника порту завітали двоє літніх чоловіків.
— Два з половиною роки сиділи ми біля причалу з вудками, — мовили вони. — Набридло вже. Давайте роботу!
— Яку ж роботу?
— Таку саму, як і до війни, — водолазами.
Начальник придивився до старих: обом було вже за шістдесят. «Куди вам, діди, під воду?» — подумав він. А вголос, щоб не образити, лише знизав плечима:
— У мене й скафандрів немає…
— Скафандри? Це ми миттю знайдемо! — усміхнулися чоловіки. — Дайте тільки машину.
Виявилося, що все водолазне спорядження два з половиною роки чекало свого часу — надійно приховане в затишному місці. Того ж дня його дістали й випробували під час першого після визволення обстеження морського дна в акваторії Одеського порту.
Одним із цих відчайдушних водолазів був Олександр Помагер — знаний під прізвиськом «Кусто», на честь француза, творця акваланга. Подібно до свого легендарного колеги, одесит постійно щось винаходив і вдосконалював. Ще у 1909 році він сконструював підводний ліхтар — можливо один з перших у світі! А перед війною отримав авторське свідоцтво за винахід безкабельного телефону для зв’язку з водолазами.
За плечима Помагера були тисячі годин, проведених на глибині, десятки обстежених затонулих кораблів, сотні знешкоджених мін та снарядів. Його життя було насичене мужністю й пригодами.
У 1956 році Олександр Помагер відзначив одразу два ювілеї: своє 75-річчя та 50 років служіння водолазній справі. Святкував він їх по-своєму — черговим спуском на морське дно. Виходити на пенсію ювіляр і не думав.
