1944-1948 рр. — ера жіночих бригад в Одеському порту
Акт. Одеський порт. 29 травня 1944 р. «Складено цей акт про те, що цього числа з 10 год. до 17 год. 30 хв. з території Одеського порту було вивезено за брекватер і викинуто на дно моря: одна тисяча дев'ятсот (1900) артилерійських снарядів... Під час піднесення, завантаження і викидання снарядів ніяких випадків не сталося. Підписи: капітан Одеського порту Коваль, старшина м/катера «№2» Дубровський».
У квітні-травні 1944 року на території порту було вилучено та знешкоджено 25 тисяч артилерійських снарядів, близько 1 тисячі авіабомб, 80 фугасів, сотні інших вибухонебезпечних предметів. Хто займався «піднесенням, завантаженням, викиданням» у море цього смертоносного заліза?
Одесу звільнили від окупації 10 квітня. А вже 11 числа порт оголосив прийом на роботу. Чоловіків не вистачало, ще тривала війна. Тому для виконання некваліфікованої роботи формували жіночі бригади. Їх направляли на розчищення території, засипання вирв, на відновлення зруйнованого причального фронту. Різноробочими порту ставали колишні трудівниці фабрик і торгових установ, домогосподарки. І навіть актриси!
В архіві порту зберігається картка громадянки Кологерас Алгіри Харлампіївни, 1922 р.н., колишньої актриси Одеської кінофабрики. Представниця знатного роду грецьких мореплавців і купців (репресованих радянською владою), вдова з малолітньою дитиною на руках, прийшла до відділу кадрів порту в квітні 1944 р. Тими ж днями на робочі посади були зараховані Віра Лущевська, Євгенія Стоянова, Любов Рудковська, Олена Коханова, Валентина Кравчук, Надія Кострова...
Перші вантажні судна увійшли в гавань Одеського порту в жовтні 1944 р. А, починаючи з лютого 1945 р., на рейд один за одним стали підходити американські пароплави з ленд-лізом і продовольчою допомогою ООН. На вивантаженні ящиків з м'ясними консервами, макаронами, крупами, яєчним порошком по 2-3 змінні норми виконували бригади Марії Фурдуй та Євгенії Поліщук. Керівництво порту заохотило кращих вантажниць: Віру Олейниченко, Єфросинію Герасименко, Парасковію Ільчук, Олександру Раснюк...
У березні 1945 року порт прийняв і ввів в експлуатацію 10 гусеничних кранів американської фірми Manitowoc. За важелі цих потужних машин посадили жінок. Вугілля з Донбасу для опалення осель одеситів – це була їх турбота. Важіль на себе, важіль від себе, щосили тиснеш ногами на педалі. Уявіть собі: скільки разів потрібно віджати ці педалі, щоб зробити за зміну 3 тисячі тонн!
Представники кранобудівної фірми Manitowoc сфотографували кранівницю Варвару Мельник на робочому місці. Для буклету. «Українська красуня в кабіні нашого крана – найкраща реклама», – кричали вони перекладачеві крізь гуркіт причальних робіт. У старості у Варвари Іванівни віднялися ноги. Це – професійна недуга, про яку не пишуть у буклетах.
У 1945 році вантажообіг порту склав половину обсягу довоєнного 1940 року, а в наступному 1946-му довоєнні показники були перекриті. Ось тобі і слабка стать!
9 листопада 1948 року вийшов наказ начальника ОМТП про заборону залучення жінок на важких роботах. Відтоді професія вантажника в Одеському порту знову стала суто чоловічою.
