У порту зніматимуть кіно: «Причал» Миколи Тимуня
В рамках проєкту "Неймовірний порт"
Одеський порт — це не тільки море вантажів, техніки та суден. Це ще й декорація, яку полюбили режисери з усього світу. Тут знімали десятки фільмів — від класичного «Броненосця “Потьомкіна”» Сергія Ейзенштейна (1925) до вибухового бойовика Люка Бессона «Перевізник-3» (2008). У 1997 р. відомий італійський кінорежисер Джузеппе Торнаторе знімав в Одеському порту свою картину «Легенда про піаніста». На час зйомок частина Потаповського молу була перетворена на набережну Нью-Йоркського порту, а судно «Лісозаводськ» декоровано під трансатлантичний лайнер початку 20-го століття. Фільм з музикою Енніо Морріконе та Тімом Ротом у головній ролі зібрав безліч міжнародних нагород — і частинка Одеського порту назавжди залишилася в цій історії.
Та все ж особливе місце в кінематографічній біографії Одеського порту займає літо 1973 року. Саме тоді в порту стартували зйомки «Причалу» — першого й єдиного фільму, присвяченого людям суто чоловічої професії — докерам морського порту.
За задумом авторів, картина мала показати взаємини портовиків у відповідальний момент упровадження нової технології перевалки вантажів. Проте, коли сценарій показали самим портовикам, ті лише знизали плечима.
— Щось тут не так, — відверто сказав консультант фільму, начальник 2-го вантажного району Геннадій Танков. — Надумані конфлікти, несправжні докери. А головне — не зрозуміло, що саме вони впроваджують. От у мене є 208-а бригада Миколи Тимуня — ось хто справжні новатори та раціоналізатори! Те, що вони роблять, зараз упроваджується в усіх портах Чорного моря й не тільки. Давайте покажемо їхню роботу!
Ідея сподобалася знімальній групі. Режисер Вадим Костроменко та сценарист Леонід Браславський узялися переписувати епізоди разом із портовиками. І невдовзі кіносценарій «ожив» реальними деталями з робочих буднів причалу.
Глядачі побачили на екрані те, чим одесити по-справжньому пишалися. Наприклад, повністю механізований процес перевалки з трюму судна на вагони важких 100-кілограмових мішків із кубинським цукром. До речі, два типи захватів, на яких базувалася ця технологія, й досі використовуються в багатьох портах світу.
У зйомках виробничих епізодів брали участь не лише актори, а й докери-«тимунівці»: М. Буняков, А. Кушнір, В. Крохмалюк, І. Колесніченко, А. Семенов, А. Скороход, І. Чебан.
Фінальний кадр стрічки: на тлі нового морвокзалу бригада йде на свій причал. У 70–80-ті це був причал № 20, де трудився колектив Тимуня, ставлячи рекорд за рекордом з вивантаження зерна та іншого продовольчого імпорту. Сьогодні це вже причал № 14. І він носить ім’я живої легенди Одеського порту — заслуженого ветерана Миколи Тимуня. Це, напевно, єдиний у світі іменний причал.
Хіба не сюжет для кіно?
